Серія стандартів для системи управління безпечністю харчової продукції включає:

• Стандарт «Системи якості. Управління якістю харчових продуктів на основі принципів НАССР. Загальні вимоги»- розроблений на основі Європейської директиви з харчової безпеки 1993 року;
• Cтандарт ISO 22000 – міжнародний стандарт, розроблений для харчової промисловості, що включає принципи НАССР, метою якого є визначення вимог і правил до менеджменту безпеки харчових продуктів для будь-яких підприємств – учасників продуктового ланцюга;
• ISO / TS 22002-1 (PAS 220) – технічна специфікація, яка регламентує вимоги до обов’язкових програм створення попередніх умов (PRP), підтвердження відповідності можливо спільно зі стандартом ISO 22000: 2005;
• FSSC 22000 – стандарт, який об’єднав в собі вимоги ISO 22000 та ISO 22002-1.

Всі системи менеджменту безпечністю харчової продукції базуються на принципах HACCP, в основі яких лежить аналіз небезпек, оцінка ризиків і визначення критичних контрольних точок у процесі виробництва.

Принцип 1. Аналіз ризиків. Ідентифікуються ризики, які пов’язані з виробництвом продуктів харчування, і заходи їх контролю.

Принцип 2. Визначення критичних контрольних точок (ККТ), тобто точок у виробничому ланцюжку виготовлення харчових продуктів (включаючи поставку сировини, підбір інгредієнтів, переробку, зберігання, транспортування, складування і реалізацію), в яких необхідно контролювати або усувати потенційні ризики.

Принцип 3. Введення критичних меж для кожної ККТ.

Принцип 4. Введення процедур моніторингу, що дозволяють забезпечити контроль ККТ.

Принцип 5. Встановлення коригувальних дій, які необхідно зробити у разі виходу за критичну межу.

Принцип 6. Розробка та впровадження процедур перевірки (верифікації), які повинні регулярно проводитися для забезпечення ефективності функціонування системи.

Принцип 7. Розробка та впровадження процедур реєстрації даних та документуванні.

Підготовка до сертифікації та підтвердження відповідності системи менеджменту HACCP вимогам міжнародних стандартів дозволяють знизити ризики і отримати довгострокові конкурентні переваги шляхом:

• впровадження процедур контролю безпеки харчової продукції на всіх етапах продуктового ланцюга;
• зниження кількості помилок персоналу шляхом підвищення кваліфікації персоналу та впровадження системи атестації і навчання співробітників;
• запобігання та / або виявлення браку на ранніх стадіях, і як наслідок зниження виробничих витрат;
• залучення всього персоналу у вирішення завдань в галузі безпеки кінцевої продукції;
• зміцнення авторитету торгової марки та іміджу організації, шляхом демонстрації прихильності виробництва безпечних харчових продуктів;
• підвищення рівня довіри споживачів, торгових мереж, контролюючих органів та потенційних партнерів (участь у тендерах при розміщенні держзамовлення);
• підвищення інвестиційної привабливості та підвищення ефективності бізнесу.